Гуртки та секції – як не нашкодити дитині

Гуртки та секції – як не нашкодити дитині

Джерело: Люта Н. Гуртки та секції – як не нашкодити дитині / Н. Люта, Д. Шейко. // Практичний психолог:Дитячий садок. – 2016. – №7. – С. 23 – 27.

Нинішні батьки дітей дошкільного віку прагнуть озброїти їх усіма можливими знаннями. Тому працівники численних дитячих центрів, «дошкільних академій», «фабрик розвитку» не втрачають нагоди привернути увагу батьків саме до своїх послуг і бамбардують їхню свідомість рекламними гаслами на кшталт: «Відвідуючи наші заняття, ваша дитина навчиться…», «Пройшовши підготовку в нашому центрі, дитина досягне… зможе… зробить» тощо. Підтекст таких закликів доволі прозаїчний – без відвідування рекламованих занять дитина нічого не досягне, не зробить, не зможе. І хоча абсурдність таких тверджень очевидна, усе це формує в батьків думки, що нині без додаткових освітніх послуг їхнім дітям справді не обійтися. У великих містах освітні послуги такого штибу вже стали прибутковим бізнесом. Утім у гонитві за власним престижем батьки забувають про особливості вікового розвитку та функціональні можливості дитячого організму.

Ідея про те, що дитина росте й самостійно, доволі не популярна ваш час. Це один з мало усвідомлених фактів сучасного життя, який, закріплюючись у свідомості батьків, усе більше скидається на міф. Цей факт і лежить в основі успішного бізнесу багатьох дитячих центрів розвитку й заважає батькам об’єктивно оцінити, наскільки заняття, які вони обирають для своєї дитини, справді доречні й необхідні. Тож, перш ніж навантажити дитину додатковими заняттями в різних гуртках та секціях, доцільно з’ясувати, чи відповідає ціна якості? Чи варті такі заняття витрат часу й сил передусім дитини, а також її батьків» Відповідаючи на ці питання, потрібно намагатися знайти «золоту середину», відчуття якої бракує деяким сучасним батькам.

Гра як запорука інтелектуального розвитку

Провідною діяльністю дитини в дошкільному віці є гра — творча та фантазійна, наодинці чи гуртом з ровесниками тощо. Ігрова діяльність є запорукою гармонійного розвитку дошкільника. Тому «економити» на ній час неприпустимо. У дитини має бути змога повноцінно гратися декілька разів на день, щоразу не менше ніж 40-45 хв. Це й матиме для неї найліпшу освітню користь.

Для повноцінного особистісного та інтелектуального розвитку дошкільника необхідна також достатня кількість кисню та руху. Особливо це важливо для міських дітей, яким з ранніх років загрожує гіподинамія. Тож прогулянки та ігри на свіжому повітрі є обов’язковою складовою режиму дня дошкільника.

У разі якщо дорослі «економлять» час на грі, у дитини істотно знижується швидкість розвитку уяви й фантазії, а також інтелектуальної активності. Читайте за темою в електронному журналі Якщо дитина відмовляється від їжі Лепбук — розвивальна книжка з індивідуальним характером Вправи та завдання до програми психомоторного розвитку «Розумні рухи» Науковці стверджують, що у віці до семи років дитина ще не готова до повноцінної інтелектуальної активності — її мозок неспроможний до занять, керованих лівою півкулею, як-от сидіння над прописами та підручниками, виконання рутинних завдань тощо. І якщо дитина впродовж дошкільного віку гралася значно рідше, ніж опановувала теоретичні знання, вона й не накопичила соціального досвіду, прожитого в ігрових ситуаціях. Це стане помітно згодом — дитина матиме знижений соціальний інтелект та слабко встановлюватиме інтегративні зв’язки між окремими галузями знань.

Саме в грі, а не під час сидіння над енциклопедіями дошкільник засвоює складні взаємозв’язки навколишнього світу й поступово починає орієнтуватися в житті дорослих людей. Сюжетно-рольова гра і спонтанний малюнок — це основні способи, за допомогою яких дитина має змогу осмислити ту велику кількість невідомого, яке її оточує, і відобразити свої враження від світу.

Якщо дитині пропонувати для засвоєння занадто багато інформації, то її мозок зрештою може виробити стратегію поверхневого сприймання: вона слухатиме неуважно, не вдаючись у подробиці, а отже й не запам’ятовуватиме необхідну інформацію. У такий спосіб психіка дошкільника захищається від перевантаження, «абстрагується» від зайвих знань.

Загальна інформованість й інтелектуальний рівень сучасного першокласника значно вищі, ніж у дитини такого самого віку 20-30 років тому. Водночас навчальна мотивація та бажання вчитися в нього набагато нижчі. Це пов’язано з функціонуванням так званої автоматичної системи запобігання, яка «вмикається» у мозку дитини в разі його перевантаження. Активація цієї системи призводить до знищення мотивів навчання. Тобто, якщо дитина втратила інтерес до нових знань, імовірно, вона надто завантажена інтелектуальною діяльністю. Утім, коли така система не спрацьовує й дошкільник продовжує засвоювати надмірну кількість інформації, у нього можуть виникнути невротичні симптоми або соматичні захворювання.

Перевтома дитини: її ознаки та загрози

Батьки хочуть, аби їхня дитина була маленьким генієм, бояться, що вона не встигне засвоїти якомога більше знань, відставатиме від однолітків, а тому записують її в усі можливі гуртки й секції. Так на долю дошкільника випадають величезні навантаження, інколи навіть більші, аніж на учнів у школі.

Дитина з таким режимом дня позбавлена повноцінного відпочинку, оскільки на це просто не вистачає часу. Замість прогулянки на свіжому повітрі з однолітками дошкільник проводить майже весь час за «корисними» заняттями у гамірних та задушливих приміщеннях.

  Найліпший спосіб визначити, чи варто дитині відвідувати гурткові заняття, і запобігти майбутньому перевантаженню — уважніше придивитися до неї. Якщо дошкільнику цікаво і він залюбки відвідує заняття, слід і надалі це робити. Коли ж дитина під час занять позіхає, прикриває очі і не може зосередитися на новій інформації, це свідчить про те, що вибір діяльності не відповідає її психофізичним можливостям, тож його доцільно змінити — найліпше взагалі прибрати.

Надмірне навантаження неодмінно призводить до перевтоми. Діагностувати її в дошкільника значно складніше, аніж у дорослого. Перші ознаки з’являються задовго до виникнення серйозних проблем, зокрема неврозів, якими страждають близько 70% дітей, що займаються в більше як двох гуртках і секціях. Окрім цього, перевтома й ослаблення організму призводять до: зниження імунітету, порушення зору, виснаження нервової системи.

Діагностувати в дитини перевтому можна за такими ознаками, як:

·        порушення сну — дитина лягає спати раніше визначеного режимом часу, але ще довго не може заснути; або ж часто прокидається серед ночі, розмовляє уві сні; удень постійно хоче спати. Такі симптоми свідчать, що через виснаження нервової системи дитина навіть під час сну не може розслабитися й відпочити

·        порушення апетиту — дитина втрачає апетит або, навпаки, починає споживати надмірну кількість їжі. Унаслідок цього вона стрімко або худне, або набирає зайву вагу

·        часті хвороби — головними супутниками дитини, яка відчуває психологічну або фізичну перевтому, є головний біль та підвищення артеріального тиску. Перепади тиску особливо характерні для дівчато

·        шкідливі звички — дитина гризе нігті, длубається в носі, постійно робить монотонні рухи ногами або руками;

·        порушення концентрації уваги — дитина постійно щось шукає, хоча потрібні їй речі лежать перед нею на столі або вона тримає їх у руках

·        порушення мовлення — дитина запинається, намагаючись висловити свою думку;

·         погіршення поведінки — дитина вередує, може впадати в істерику, грубо поводиться з іншими. Такі зміни є ознакою емоційного дискомфорту. Якщо дитина виявляє підвищену активність й агресивність, стає надто рухливою та непосидючою це свідчить про виснаження нервової системи — рухливість дитини-дошкільника — це своєрідний захист від перевантажень

·        неврологічні розлади — у дитини з’являються тремор кінцівок, тики. Час від часу такі прояви можуть зникати, але за умови підвищення нервового напруження (збільшення кількості занять чи їхньої інтенсивності тощо) з’являються знову і зазвичай мають яскравіші прояви.

Поява в дитини синців під очима, зміна кольору обличчя свідчать про те, що перевтома поступово переходить у хронічну форму. А це вже серйозний діагноз — він означає, що дитина потребує термінової допомоги. Передусім слід припинити навантажувати її різними видами діяльності й дати змогу добре відпочити. За потреби варто звернутися до лікаря або психолога.

Місце додаткових занять в індивідуальному графіку дитини

Аби запобігти окресленим негативним наслідкам, до яких призводить перевантаження, а відтак перевтома дитини, необхідно правильно планувати для неї додаткові заняття. Не потрібно кожну мить у житті дошкільника заповнювати з максимальною користю для його розвитку й навчання. Посилені додаткові заняття, звісно, приноситимуть дитині користь. Але разом з тим вони можуть стати причиною нездорових взаємин між батьками і дитиною — сварок, суперечок, щоденних дитячих умовлянь не йти не заняття, зіпсованого настрою всієї родини. Моменти мовчання або розслаблення так само сприятливі для спілкування, як і моменти напруженої уваги й зосередженості. У розкладі дитини обов’язково має бути проміжок часу, коли вона вільна від тренувань, гурткових та розвивальних занять, походів у цирк або кінотеатр і навіть від прийому їжі. Хоча б одну годину на день потрібно обов’язково виділяти, аби дати дитині змогу зовсім нічого не робити, тобто робити лише те, що хоче саме вона: стрибати чи шепотітися з улюбленим ведмедиком, малювати чи складати башту. Таке «неробство» — найліпший відпочинок для неї. Після цього, як свідчить досвід, працездатність дошкільника досягає найвищого рівня.

Плануючи розклад дитини на день, тиждень, місяць, пам’ятайте, що вона індивідуальна й абсолютно не схожа на інших дітей. Тож і різноманітні популярні розрекламовані методики раннього розвитку, поради знайомих варто сприймати лише як можливі рекомендації, а не як обов’язкові до виконання правила. Адже головне для здоров’я (психологічного та фізичного), інтелектуального розвитку дитини — аби під час заняття вона отримувала задоволення. Тоді від отриманих знань буде лише користь.

Отже, заняття в гуртках та секціях будуть корисними та цікавими для дитини лише за умови правильного батьківського підходу до їх кількості та необхідності. Адже перевантаження та втома дошкільника неодмінно призведуть до негативних наслідків, виправдати які не можна жодними добрими намірами.