Чому діти обманюють?

Чому діти обманюють?

Джерело: Окерешко О. Чому діти обманюють? / Олена Окерешко. // Психолог дошкілля. – 2010. – №6. – С. 15–17.

Правда і брехня тісно переплетені в нашому житті. Зазвичай ми, дорослі, прекрасно усвідомлюємо, навіщо перекручувати справжній стан справ. А діти? Що спонукає їх вигадувати наївні неправдоподібні історії, спростувати які іноді дуже легко?

  Усі діти обманюють, але чи завжди це має засмучувати і насторожувати батьків? Ставлення до дитячої брехні може бути різним: спочатку ми не надаємо їй значення, потім вона нас засмучує. Та варто запам`ятати: якщо дитина постійно обманює, то зупинитися їй нелегко.

Чесність – одна з основних рис, яку батьки насамперед намагаються виховати в дітях. Як пояснити малюку, що брехати – погано,і відучити доньку чи сина від такої звички в майбутньому?

У світі дорослих збрехати – значить морально низько вчинити. Проте дитячу брехню класифікують по – іншому: виокремлюють брехню уявну і брехню заради досягнення власної мети. 

Брехня дошкільнят, яка нагадує фантазування, є значним досягненням у психологічному розвитку дитини. Дошкільнята не замислюються над тим, що сказати неправду – це негідний учинок. Їх уява настільки багата, що вони часто не можуть відрізнити справжнє від вигаданого. Малюкам подобається вигадувати історії, які начебто трапилися з ними або з іншими членами родини, ототожнювати себе з героями мультфільмів, вигадувати віртуальних друзів.

Фантазування є ознакою нормального розвитку мовлення та уяви дитини. Мовлення стає підґрунтям для формування логічного мислення дитини, а уява дає змогу абстрагуватися від реальності й подумки пізнавати невідоме.

Свідомість дитини працює у двох напрямках: вивчає дійсність і створює ілюзію. Вигадуючи свій фантастичний світ, дитина робить спробу відстояти приватне життя, таємниці, відмежуватися від батьків. Не потрібно сварити дитину за бурхливу уяву. Навпаки, ви маєте допомогти дитині зробити її фантастичний світ реальнішим. Поговоріть із малюком про його фантазії, запропонуйте намалювати їх. Так ви зможете духовно зблизитися з дитиною і краще зрозуміти її внутрішнє життя.

Але якщо дошкільнятам вигадки зовсім не шкодять, а навпаки, свідчать про розвинуту уяву, то після шести років вони можуть негативно позначитися на особистості дитини, особливо якщо вона сама не може відрізнити правду від брехні.

Дитина народжується на світ із потягом до справедливості й добра. Але подальше життя, на жаль, вносить зміни в її поведінку. Так інстинктивно закладена боротьба за виживання і конкуренція впливають на поведінку дитини – вона прагне бути кращою, ніж інші, й завжди отримувати бажане. І найпростішим шляхом до такого лідерства є брехня.

Основні причини брехні.

1.    Виправдати очікування.

Часто діти потрапляють під тиск надій, які на них покладають родичі. Таким чином батьки самі спонукають дитину до брехні, висуваючи до неї завищені вимоги. Малюк хоче виправдати очікування старших, тому він бреше про свої успіхи. Батькам варто реально оцінювати свою дитину і висувати вимоги лише в розумних межах. Реагувати на брехню потрібно відповідно до вікової категорії дитини. Коли їй немає 6 років, не реагуйте суворо.

2.    Звернути на себе увагу.

Дитина може вигадувати неправдиві історії для того, щоб почуватися потрібною, щоб інші на неї звернули увагу. У цьому випадку варто приділяти хоча б півгодини щодня лише для малюка і демонструвати свою зацікавленість його життям.

3.    Уникнути покарання.

Дитина бреше, бо боїться, що її покарають. Саме батьки своїми репресивними заходами виховують у дитини страх і небажання визнавати свою провину, говорити правду. Не варто відкрито запитувати: «Хто це зробив?», провокуючи цим дитячу брехню. Краще констатувати факт: «Бачу, що ти зробив…» і шукати разом шляхи усунення шкоди. Спробуйте разом із дитиною з`ясувати мотиви і чинники, що спричинили брехню. Дитина починає брехати, якщо їй не вистачає вашої любові, розуміння, уваги, турботи.

4.    Уникнення стресових ситуацій.

Дитина обманює, щоб приховати від сторонніх родинні проблеми (неблагополуччя в сім`ї, алкоголізм батьків, відсутність тата).

5.    Спроба помирити рідних.

Коли дитина стає свідком неодноразових сварок дорослих, то намагається самостійно допомогти їм помиритися, вигадуючи для цього ситуації, яких не було.

6.    Страх невдачі.

Дитині соромно за свій вчинок, вона не хоче, щоб про це хтось дізнався, тому вигадує різні історії.

7.    Наслідування.

Здебільшого брехати дитина вчиться у дорослих, які при ній брешуть іншим або просять дитину сказати комусь неправду. Наприклад: «Скажеш таткові, що ми ходили гуляти», «Коли прийде тітка, скажеш, що мами немає».

Як подолати дитячу брехню?

Щоб боротися з брехнею, потрібно спершу виявити її причини, а тоді вже діяти. Діти ще не настільки майстерні актори, щоб уміло замаскувати свою брехню. Тому обман можна простежити у поведінці малюка. Існує кілька загальних ознак брехні:

-        зміна виразу обличчя, поява неусвідомлених рухів;

-        зміна темпу мовлення, зниження тону, заїкання;

-        «забалакування», спроба змінити тему розмови;

-        зволікання з відповіддю.

Завдання батьків полягає в тому, щоб стримати дитину від брехні, викорінити в ній цю шкідливу звичку. Зазвичай, першою реакцією батьків на брехню є покарання, хоча воно не завжди дає бажаний результат – дитина наступного разу може краще замаскувати свою брехню. Спробуйте побачити  ситуацію очима дитини. Покажіть, що готові її вибачити.

Реагувати на брехню потрібно відповідно до вікової категорії дитини. До 6 років можна навіть віджартуватися. Ваше завдання – дати дитині зрозуміти, що брехати – погано, і що брехня завжди викривається.

Ваші дії на майбутнє.

1.    На брехню реагуйте спокійно, уникайте зайвих емоцій і фізичних покарань.

2.    Разом вирішуйте проблеми: намагайтеся знайти причину брехні, разом знайдіть інший можливий вихід із ситуації.

3.    Хваліть дитину, коли вона каже правду, особливо якщо це вимагає від неї певних зусиль і внутрішньої боротьби.

4.    Пам`ятайте про невинність. Не робіть поспішних висновків, коли вину дитини не встановлено. Це може травмувати дитину, і надалі вона розцінюватиме вас як несправедливу особу.

5.    Подавайте гарний приклад. Дитина дуже чутлива до інших людей, особливо коли вони вчать її казати правду, а самі іноді брешуть. Брехати діти вчаться від дорослих.

Дитина чесна зі своїми батьками лише тоді, коли:

-        довіряє їм;

-        не боїться їхнього гніву чи осуду;

-        впевнена: що б не сталося, її не принизять як особистість;

-        знає, що їй допомагають, підтримують;

-        дитина твердо повинна знати, що ви на її боці.

Спробуйте разом із дитиною з`ясувати мотиви і чинники, що спричинили брехню.  Поясніть їй, що з цієї ситуації можна було вийти, не обманюючи. Якщо ви скористаєтеся порадами і проведете хорошу бесіду – ваша дитина більше не брехатиме. Дитина починає брехати, якщо їй не вистачає вашої любові, уваги, розуміння, турботи.